Куди рухається MovoHrai. Що з’явилось, що стало кращим — і що це змінює тоді, коли ти вже в грі.
Zlata навчилась вчитися
Тиждень тому ми познайомили тебе зі Zlata — нашою власною моделлю перекладу. Сьогодні — наступний крок: Zlata тепер вчиться щоночі. Поки ти спиш, вона тренується на свіжих ігрових сценах, а вранці нова версія складає іспит: швидкість, точність, жодного загубленого елемента інтерфейсу — і головне, вона мусить бути відчутно кращою за вчорашню. Не склала — не виходить. Жодна версія не потрапляє до тебе без цього іспиту.
У Zlata з'явилися вчителі — великі відкриті моделі, серед найсильніших в українській мові. Вони розігрують ігрові сцени — сваряться, зізнаються, торгуються, погрожують — і перекладають їх, кожен по-своєму. Zlata переймає найкраще від обох: в одного — живі діалоги, в іншого — точні назви предметів і написи меню. Саме двоє вчителів замість одного дали цього тижня найбільший стрибок якості від самого запуску.
Ми не віримо словам «стало краще» — ми міряємо. Кожна версія проходить той самий набір справжніх ігрових фраз. При цьому вона відповідає за мить і живе на наших серверах: жодне слово з твого екрана не мандрує чужими хмарами.
Нова версія вже в грі: нічого не треба оновлювати чи вмикати. Просто грай.
Безпека, якої не видно
Довіра до перекладача поверх гри — це не тільки якість слів. Це впевненість, що текст із твого екрана нікуди не потрапляє. Тому за останній тиждень ми провели три окремі перевірки безпеки — нічного навчання Zlata, Windows-застосунку та веб-частини з серверами. Кожну — свіжими очима.
Знайдене — виправлено, і не наступного місяця, а того ж дня. А найбільший підсумок тижня такий: у MovoHrai більше немає жодного стороннього AI-сервісу. Ми завершили те, що почали: код, який колись умів надсилати частину роботи зовнішнім моделям, повністю прибраний із продукту. Переклад від першого до останнього слова відбувається на наших серверах — і тільки там.
Про дані теж подбали ще глибше. Усе, що застосунок зберігає на твоєму комп'ютері, — зашифроване. Наші резервні копії — зашифровані й лежать окремо від основного сервера, а відновлення з них ми перевіряємо на практиці, а не на словах.
Безпека для нас — не статус, а звичка: перевірка тепер супроводжує кожну велику зміну. Про більшість цієї роботи ти ніколи не дізнаєшся — і саме так має бути.
Zlata — наша власна модель перекладу
Є річ, яку помічає кожен, хто вмикає переклад поверх гри вперше: перша версія фрази часто звучить правильно — і мертво. Слова на місці, а людини за ними нема. Ми довго жили з цим як із ціною швидкості: швидкий переклад мусив бути трохи дерев'яним, а живий — трохи почекати.
Сьогодні ми цей компроміс прибираємо. Перекладати тепер буде Zlata — модель, яку ми навчили самі й саме для цього: на десятках тисяч ігрових реплік, де хтось комусь погрожує, зізнається, жартує або пошепки просить не озиратися. Вона говорить живою українською, звертається на «ти», не губить розмітку й не вигадує того, чого в репліці не було.
Що зміниться для тебе: перший переклад, який з'являється на екрані, уже добрий — не чернетка, яку треба перечекати. Кожна репліка з'являється одразу, і всі вони — з одного голосу. І ще одне, про що ми не казали вголос, бо не могли: тепер увесь переклад робить лише наша модель на наших серверах. Жодних сторонніх AI-сервісів — текст із твого екрана нікуди далі не йде.
Чесно про те, що ще не ідеально: описові абзаци — нарація, а не діалог — Zlata поки перекладає трохи рівніше, ніж репліки. Ми бачимо це не на око, а на вимірі, який проганяємо після кожної зміни моделі на тому самому наборі реплік, і читаємо перевірки після справжніх ігрових сесій. Те, що спотикається, стає навчальним матеріалом для наступної Zlata.
Ми назвали її, бо вона того варта. Не тому, що ідеальна — тому, що це перший раз, коли швидкість і жива мова в одному рядку перестали бути вибором «або — або».
Два способи бачити переклад
У діалогах переклад завжди мав одну ваду: він лягав саме туди, де за мить мала зʼявитися наступна репліка. Виходило, що ти змагаєшся з власним інструментом — читаєш і водночас чекаєш, поки воно звільнить місце.
Тепер є другий спосіб. Переклад збирається в один контейнер збоку, а над грою не малюється нічого. Нові рядки додаються знизу, старі лишаються — якщо в катсцені щось проскочило, його можна дочитати, а не втратити назавжди. Контейнер перетягується куди зручно й змінює розмір.
У ньому видно обидва тексти: оригінал і переклад під ним. Дрібниця, яка виявилася потрібною — коли в діалозі звучить імʼя, назва міста чи предмета, хочеться бачити, як воно було насправді.
Контейнер зроблено під діалоги й катсцени, тому написи інтерфейсу до нього не потрапляють: кнопки меню й лічильники більше не витісняють розмову зі списку. Старий спосіб нікуди не подівся й лишається найкращим для інтерфейсу — там переклад стоїть просто на місці оригіналу. Перемикатися можна будь-коли, навіть посеред гри.
Окремо: тепер ми питаємо, перш ніж писати. Розсилка новин — це галочка, яку ти ставиш сам, і вимкнути її можна одним натисканням із будь-якого листа. Повідомлення про оплату й підтвердження адреси приходять у будь-якому разі — це службові листи про твій акаунт, а не реклама.
Тепер у гривні
MovoHrai приймає оплату через monobank. За цим стоїть проста річ: українська картка, звична сторінка банку, сума в гривні — і жодного «спробуйте іншу картку», яким іноземні сервіси зустрічають половину з нас.
Google Pay і Apple Pay — якщо вони в тебе налаштовані, це два дотики, і ти вже назад у грі. Реквізити картки не проходять через нас: вони лишаються між тобою і банком, а в нас від них не лишається й сліду.
Підписка — 99 ₴ на місяць, і вона нікого не тримає. Скасувати можна в кабінеті, одним рухом, будь-якого дня — без листів у підтримку і без питання «а чому ви йдете». Місяць, за який уже заплачено, дограєш до кінця: доступ не зникає тієї ж хвилини, коли ти передумав.
А перед усім цим — два тижні без картки взагалі. Спершу переконайся, що MovoHrai справляється саме з твоєю грою, і аж тоді вирішуй, чи варте це грошей.
Квитанція приходить на пошту. А якщо колись станеться так, що гроші пішли, а тариф не змінився, ми побачимо це самі й напишемо першими. Ганятися за власними грішми — не те, чим має займатися гравець.
Каталог, який пам’ятає за всіх
Коли хтось перевіряє, чи вдається дістати текст із файлів конкретної гри, ця відповідь більше не лишається на його комп’ютері — вона з’являється в каталозі на сайті. Перевірив один — знають усі.
У каталозі тільки сам факт: текст із файлів цієї гри дістається чи ні. Це характеристика формату, а не вміст гри. Твій переклад нікуди не йде — він лишається на твоєму комп’ютері.
Поруч — те, що про гру каже Steam: одиночна вона чи мережева, чи є вже офіційна українська, чи стоїть захист від читів. Досить, щоб зрозуміти, чого чекати, ще до встановлення.
Надійність, про яку не треба думати
Провели велику роботу над безпекою. Посилили захист акаунтів, а переклад, що зберігається на твоєму комп’ютері, тепер лежить зашифрованим — навіть якщо до файлів хтось дістанеться, читати там нічого.
Це та частина продукту, яку зроблено добре тоді, коли її не помічають. Саме цього ми й хочемо.
